Зрадники України. Чим закінчується колабораціонізм

Іван Січень

Війна Росії проти України згуртувала українську націю, продемонструвала її здатність у справі захисту своєї держави від ворогів. При цьому більшість українців беруть ту чи іншу участь у відбитті російської навали як воїни на фронті, політики, волонтери, медики, енергетики, працівники оборонних чи інших підприємств, учасники інформаційної боротьби тощо.

На жаль, не обійшлось і без колаборантів, які зрадили Україну та перейшли на бік Росії. Перша хвиля відвертих зрадників з’явилася ще за часів режиму Януковича, наступна — у 2014 році після російської окупації Криму та частини території Донбасу, третя — у 2022 році в результаті повномасштабного нападу Росії на Україну.

Частина з них була прихильниками «русского мира» та зневажала Україну, інші — сподівались на високі посади і зарплати під владою Москви. Втім, багато з них вже поплатилися за це своїм життям, а згодом таких буде ще більше.

Списки знищених колаборантів широко відомі, а відповідні події вже неодноразово висвітлювались у ЗМІ. Разом з тим нагадаємо найбільш резонансні.

Так, у травні 2014 року на Донбасі загинув один з лідерів «народного ополчения» С. Журіков, який командував терористами у перших боях в Слов’янську.

В січні 2015 року за ним пішов слідом польовий командир терористичного угруповання «Бэтмен» О. Бєднов. Колону його автомобілів розстріляли із гранатометів та автоматичної зброї. За окремими оцінками, він «перейшов дорогу» лідеру «ЛНР» І. Плотницькому.

Тоді ж, у 2015 році, внаслідок вибуху та розстрілу автомобіля загинув командир сепаратистського угруповання «Призрак» О. Мозговий. За місяць до того на нього був замах. Вдруге йому уникнути замаху не вдалось.

Наприкінці того ж року був підірваний автомобіль терориста П. Дрьомова. В результаті він загинув.

Восени 2016 року в ресторані «Ветерок» у Московській області РФ був застрілений лідер угруповання «Оплот» Є. Жилін, а у ліфті житлового будинку у м. Донецьк був підірваний А. Павлов, відомий як «Моторола». Серед версій слідства — А. Павлова усунуло ФСБ РФ як свідка знищення Росією малайзійського літака Boeing 777 в липні 2014 року в небі над зоною конфлікту на Донбасі. Або він був вбитий конкурентами з числа інших лідерів «ДНР» чи «ЛНР».

А в серпні 2018 року внаслідок вибуху у кафе «Сепар» в Донецьку загинув так званий «глава ДНР» О. Захарченко.

З початком повномасштабної війни Росії проти України в лютому 2022 року процес знищення колаборантів особливо активізувався. Це стало наслідком більш активних дій Сил спеціальних операцій та інших спецслужб України, а також партизанів з ліквідації зрадників, які перейшли на бік Москви. Тим паче, що після захоплення Росією частини Запорізької та Херсонської областей там з’явилися і нові колаборанти.

Зокрема, вже в червні 2022 року у м. Херсон було підірвано службовий автомобіль зрадника В. Сальдо, який був призначений окупантами «главой военно-гражданской администрации Херсонской области». На жаль, йому вдалося вижити. Водночас під удар українських месників потрапив начальник 90-ї виправної колонії у м. Херсон Є. Соболєв, який тісно співпрацював з окупантами. Зрадник отримав поранення. Тоді ж у м. Херсон були ліквідовані ще два колаборанти — нардеп-зрадник О. Ковальов та «начальник управления семьи, молодежи и спорта Херсонской ВГА» Д. Савлученко.

Факти знищення зрадників мали місце і восени минулого року. Серед інших, у листопаді 2022 року спрацював вибуховий пристрій у під’їзді багатоповерхового будинку, де мешкає колаборант А. Бойка. Окупанти призначили його «замместителем министра культуры, спорта и туризма ВГА Запорожской области».

Ліквідація колаборантів триває і у 2023 році в масштабах, що не поступаються минулорічним. Така діяльність особливо активізувалася в березні-квітні поточного року.

Так, у березні 2023 року у м. Мелітополь був підірваний автомобіль відомого колаборанта І. Ткача, який обіймав посаду «директора Муниципального унитарного предприятия «Городской транспорт» ВГА г. Мелитополь». Від отриманих поранень зрадник помер. Крім того, вибуховий пристрій спрацював у автомобілі «начальника Мариупольского ГУ МВД по ДНР» М. Москвіна, який дістав важкі поранення. Зрадник відповідав за роботу фільтраційних таборів в окупованому місті. Здійснено замах на «заместителя начальника отдела участковых уполномоченных полиции и по делам несовершеннолетних УВД по г. Мелитополь» С. Сковирка. Колаборант знаходиться у лікарні.

Початок квітня 2023 року також не приніс зрадникам нічого доброго. Внаслідок вибуху у м. Мелітополь постраждав колаборант М. Зубарєв, який тісно співпрацював з місцевою окупаційною владою. Він перебуває в лікарні у важкому стані.

В той же час наведені факти є лише «вершиною айсбергу» у мартирологу зрадників та колаборантів. Більшість із них відноситься до інших категорій. Зокрема, це військовослужбовці ЗСУ та інших силових структур України, які перейшли на бік Росії ще в 2014 році в Криму та на Донбасі, а також бойовики різних збройних формувань «ДНР» і «ЛНР».

Свого часу ці люди зробили такий крок, сподіваючись на високі зарплати у збройних силах Росії та у підпорядкованих їм військових підрозділах самопроголошених республік, а також інші матеріальні блага. Після окупації Росією Криму та Донбасу вони дійсно отримали їх. Однак потім стали її «гарматним м’ясом», призначеним на забій в інтересах збереження сил кадрової російської армії.

Так, саме з колишніх українських військовослужбовців, в тому числі звільнених у запас, формувалися штурмові загони і направлялися на найбільш небезпечні ділянки лінії фронту, зокрема, на миколаївському та маріупольському напрямках. В ході бойових дій більша частина їх особового складу була знищена, що стало цілком заслуженим кінцем зрадників. До речі, внаслідок втрат особовий склад 810-ї бригади морської піхоти та 126-ї бригади берегової оборони Чорноморського флоту РФ, де саме і проходила службу більшість з колишніх українських військових, змінився чотири рази.

Те ж саме стосується і збройних формувань «ДНР» і «ЛНР», які складаються з колишніх українських громадян і кидаються в бій попереду російських військ для розчистки підходів до позицій українських військ. А, відтак, такі формування також зазнають катастрофічних втрат. Для їх заміни проводиться тотальна мобілізація на окупованих територіях Донбасу, що вже призвело до катастрофічних демографічних змін в регіоні, а саме — фактичного зникнення чоловіків. Вони не повертаються, бо в основному були знищені українськими військами.

Втім, повернемось до основної теми — ситуації щодо зрадників та колаборантів в органах окупаційної влади. Наразі більшість зі згаданих осіб вже усвідомлює свої перспективи. Тим паче, в умовах очевидної підготовки українських військ до контрнаступу. Всі вони знають, що сталося в м. Херсон та на правобережній частині Херсонської області, які були звільнені українськими військами восени минулого року. Колаборанти ледве встигли втекти звідти на лівий берег Дніпра та до Криму. А ті, хто залишився, розшукуються СБУ. Згодом вони отримають по заслугам. Раніше те ж відбулось і на деокупованих територіях Харківської області.

Тепер зрадники та колаборанти готуються до втечі і на півдні лівобережної частини України. Так, вони тікають або евакуюються Росією на Кримський півострів і вже звідти виконують свої «служебные обязанности». А для прикриття їх втечі оголошена евакуація населення міст Мелітополь та Бердянськ, що обґрунтовується «активизацией боевых действий в регионе и угрозой контрнаступления со стороны Украины».

Однак втеча до Криму жодним чином не гарантує колаборантам безпеку. Як вже згадувалося, частина з них ліквідується російськими спецслужбами як свідків військових злочинів Росії. Крім того, українські зрадники в органах влади півострова замінюється Москвою на вихідців із різних російських регіонів. Самі ж вони обвинувачуються у різного роду зловживаннях та притягуються до кримінальної відповідальності.

І це вже не кажучи про те, що високоточна дальнобійна зброя українських військ (включно з БПЛА та ракетними системами) вже спроможна завдавати удари фактично по всій території Криму. У разі необхідності, такі удари можуть бути завдані і по адміністративних будинках на півострові, симетрично до дій Російської Федерації проти України. А контрнаступ українських військ може бути розгорнутий також і на кримському напрямку.

Кримські колаборанти все це чудово розуміють, а тому почали вивозити свої сім’ї за межі півострова. А ще — намагаються придбати нерухомість у Краснодарському краї Росії. Втім, дістануть їх і там.

Що тут можна ще сказати? Зрадники та колаборанти понадіялися на Росію. Але у своїй звичній манері вона їх відверто «кинула». Це ще раз підтверджує те, що Москві зовсім не можна довіряти. Але, аби що там, та у своїх проблемах вони винні самі, і обов’язково відповідатимуть за свої вчинки.